Мій досвід

Опис   власного педагогічного досвіду

Кобець Олени Олександрівни, вчителя біології

Української ЗОШ І-ІІІ ступенів №12 м. Селидового

«Розвиток пізнавальної активності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках біології»

Учень – не чаша, яку треба наповнити,

а факел, який потрібно запалити.

Давньогрецький вислів

Актуальність і практична значущість досвіду

Час, в який ми живемо і працює­мо, висуває все нові й нові вимоги до знань і наших здібностей. Знати й уміти все неможливо, та й не по­трібно. Зате вміти освоювати нове, коли в цьому виникає необхідність, — зараз найголовніше. І до нас, учите­лів, висуваються вимоги в дусі тепе­рішнього часу. Мета кожного вчителя — навчити учнів думати, розвинути їх здібності так, щоб у майбутньому вони могли використати набуті знання на практиці. 

Особливо актуальною в сучасній школі залишається проблема зниження пізнавального інтересу та пізнавальної активності учнів. Здивування, азарт, піднесення, зацікавлення в очах дітей, коли руки так і тягнуться догори, - ось картинка, яку кожен учитель хотів би бачити у класі на своїх уроках. Виникнення інтересу до біології в учнів здебільшого залежить від того, які методи і прийоми використає учитель на своєму уроці, яким способом він зацікавить своїх учнів.  

Інтерес – рушійна сила пізнання та навчання. А головне завдання вчителя – це пробудження та розвиток інтересу.

Саме тому декілька років я працюю над проблемою «Розвиток пізнавальної активності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках біології». Кредо моєї роботи: «Немає необдарованих дітей – будь-яка здібність потребує розвитку». Щоб вести дітей за собою, необхідно самому рухатись, не зупиняючись.

Мета мого досвіду: шляхом дослідження інтелектуальних і творчих особистісних якостей учнів домогтися диференціації впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей; стимулювати розвиток здібностей кожної особистості.

Щоб досягнути мети, необхідно реалізувати такі завдання:

·        створити оптимальні  умови для розвитку творчої особистості дитини;

·        сприяти позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності;

·        розвивати потреби в самопізнанні, самореалізації, самовдосконаленні;

·        створити атмосферу співпраці і взаємодії вчителя та учня;

·        сформувати в учнів навички отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;

·        ефективно та творчо застосовувати набуті знання та досвід на практиці;

сприяти участі школярів в різних конкурсах, олімпіадах.

       Практичне значення  досвіду полягає у формуванні успішної, компетентної особистості, яка  вміє оперувати набутими знаннями, готова змінюватись та пристосовуватись до потреб суспільства, управляє масивом інформації, активно діє, швидко приймає рішення, спроможна розвиватись та самовдосконалюватись впродовж життя.

Отже, провідна ідея мого досвіду полягає у виробленні та використанні  певних інноваційних технологій навчання на уроках біології, що стимулюють бажання пізнавати нове, розви­вати творчі здібності, сприяють розвитку особистості та її самореалізації.

Перелік наукових досліджень, концепцій та теорій, на яких ґрунтується теоретична база досвіду

Педагогічний досвід ґрунтується на принципах педагогіки співпраці та розвиваючого навчання Шаталова В.Ф., Амонашвілі Ш.О., педагогіки співпраці В.Сухомлинського, інтерактивних технологій О.Пометун, Л.Пироженко, технологій критичного мислення та проблемного навчання Л.Виготського, Дж.Дьюї, М.Коул, методичних прийомах А.Гіна. Більшість авторів погоджується з тим, що творча особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального.

Відомі сучасні вчені С. П. Гончаренко, Ю. І. Мальований, В. А. Онищук, М. М. Скаткін, А. М. Алексюк, Ю. К. Бабанський та інші, проаналізувавши проблеми пізнавальної діяльності учнів, розробили науково-методичні рекомендації щодо прилучення їх до методів наукового пізнавального пошуку, формування теоретичного мислення та розвитку творчих здібностей.    

Технології реалізації провідної педагогічної ідеї досвіду та її складових

Вважаю, що процес навчання – це завжди творчий пошук. Як писав В.О. Сухомлинський «Учитель готується до уроку все життя…».

Але завжди треба пам’ятати, що кожен учень відрізняється від іншого учня психікою, інтересами, рівнем розумового розвитку, здібностями.

Розвиток здібностей учнів залежить від:

·        впевненості у власних силах;

·        вироблення умінь самостійно працювати;

·        вимогливості до себе;

·        уміння переборювати труднощі у роботі;

·        оволодіння технікою роботи тощо.

Існує багато різноманітних методів та прийомів, з допомогою яких учи­тель може активізувати пізнаваль­ну діяльність учнів. Я зупинилися на деяких з них, а саме: активізація пізнавальної діяльності учнів через проблемне навчання; використання інтерактивних, проектних та інформаційно-комунікативних технологій на уроках біології. У роботі подано приклади проблемних ситуацій, цікавих за­вдань, які мною використовуються не тільки на уроках біології, а й у позакласній роботі з учнями.

Урок біології не має права бути нудним, нецікавим. Він покликаний будити живу думку, розум, почут­тя, спонукати до роздумів, творчос­ті, викликати жагу до знань, еколо­гічного способу життя, формувати компетенції, яких потребує життя. Розвиток творчої особистості, фор­мування життєвих і соціальних компетенцій передбачає здійснення вчи­телем оптимального вибору форм та методів навчання, що мають від­носну самостійність і впливають на стосунки, що виникають у процесі навчання між учителем та учнем. І я, добираючи форми й методи на­вчання, які забезпечували б реалі­зацію цілей біологічної освіти, на­даю переваги методам самостійного одержання знань, методам, спрямованим на реалізацію принципу активізації навчання.

У процесі навчання учні під керівни­цтвом учителя здобувають нові для них знання. Щоб викликати в учнів пізнавальний інтерес до нового на­вчального матеріалу, потрібно вико­ристовувати різноманітні методичні прийоми: створення проблемної си­туації, прийом новизни, значущості, динамічності, дослідницький прийом та інше. Усі вони збуджують допитли­вість, пізнавальний інтерес і можуть бути використані на всіх етапах ви­вчення навчального матеріалу.

Яким повинен бути сучасний учи­тель? Вільним! Вільним від стереоти­пів і комплексів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Він не повинен будуватися за єдиним алгоритмом.

Прагнення розвивати самостійний пошук інформації учнями наштовхує вчителя на створення нестандартних уроків, структуру яких досить склад­но класифікувати, і вони складають окрему групу уроків. Побудова нестан­дартного уроку, особливо його підго­товка — складна справа для вчителя. На такому уроці він виступає в ролі ведучого, а 60 % часу діти самостійно вивчають матеріал у парах або групах, тобто активно взаємодіють зі своїми однокласниками.

Інтерактив має велике значення в спіл­куванні між тими, хто навчає, і тими, кого навчають. На уроках із застосу­ванням інтерактивних технологій ви­являються не тільки діти, але й учи­тель розкривається перед учнями.

Інтерактивні технології створюють підґрунтя для формування креативного мислення, піз­навальних та комунікативних інтересів і на­хилів, умінь і навичок самоосвіти.

Тільки інтерактивне навчання сприяє ефек­тивному спілкуванню, співпраці, дає змо­гу розробляти спільні проекти, працювати у творчих групах, обговорювати проблеми у загальному колі, аналізувати, дискутувати, розігрувати рольові ситуації. А це, у кінце­вому результаті, сприяє кращому засвоєнню знань, розширює можливості використання їх у практиці повсякденного життя, формує активну життєву позицію.

У своїй роботі я використовую різні прийо­ми інтерактивних технологій: кооперативне навчання, фронтальні технології, навчання в грі, навчання в дискусії (дод.1).

Це такі прийоми — термінологічна дуель, бліц-турнір, ро­льова гра, вибірковий диктант, дебати та дискусії, мозковий штурм, спіймай помилку,  ігри «Логіч­ний ланцюжок» та «Художники-дослідники», тестові вправи «Закінчи речення», «Вибери зайвий термін», «Встанови відповідність», «Загадки-двійники» тощо.

На кожному уроці я намагаюся максимально залучити учнів до виконан­ня самостійних завдань, що потребу­ють різного рівня творчості й самостійності залежно від індивідуальних можливостей кожної дитини. Є учні, які тимчасово не можуть упоратись із завданнями певного рівня. Якщо постійно пра­цювати над розвитком їх розумових здібностей, умінь і навичок, можна досягти поступового вдосконалення, росту цієї дитини. Вона повинна від­чувати радість від навчання, від того, що може зробити те, до чого її спону­кає вчитель, тому добираю посильні завдання, але поступово ускладнюю їх. Для цього я диференційовано використовую різноманітні завдання, вправи на різних етапах уроку. Це індивідуальні завдання за картками, різного рівня додаткові завдання під час виконання лабораторних заліко­вих робіт, індивідуальне та фронталь­не опитування. Навіть під час бесід і диспутів діти отримують питання різних рівнів, що спонукає їх до на­пруженої роботи.

Застосування активних та інтерак­тивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мис­лення та пізнавальних інтересів. На уроках, де використовуються ці тех­нології, діти почувають себе впевне­но, вільно висловлюють свої думки й спокійно сприймають зауважен­ня, адже вони є активними учасни­ками навчального процесу. В атмос­фері довіри та взаємодопомоги лег­ко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.

Саме за таких умов можливе вихо­вання особистості, підготовленої до майбутнього, в якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Розвитку елементів творчої діяльності учнів сприяють методи стимулюван­ня і мотивації пізнавально-навчаль­ної діяльності, які широко впроваджуються останнім часом:

• пізнавальні ігри (ігри-подорожі, вікторини, ділові ігри) стимулюють практичні навички, розвива­ють увагу та інтуїцію, змінюють мотиви навчання (знання забез­печують успіх школярів у реаль­ному житті, а не колись у майбутньому);

• метод конкретних ситуацій роз­виває здатність аналізувати і са­мостійно формулювати пізнавальні завдання;

• метод інциденту (ускладнення «конкретних ситуацій» уведен­ням несприятливих умов — де­фіцит часу, інформації тощо) на­вчає працювати в різноманітних умовах;

• метод продумування нових ідей («мозкова атака») — групова творча діяльність, під час якої продумуються нові ідеї щодо розв'язання проблеми, — формує творче мислення, навчає пра­цювати в різноманітних умовах, водночас формує культуру спіл­кування.   

Вибір методу активізації пізнаваль­ної діяльності учнів зумовлюється специфікою змісту навчання, загаль­ними цілями навчання, особливостя­ми розвитку учнів, часом, відведеним на вивчення навчального матеріалу, наявністю засобів навчання, які має у своєму розпорядженні вчитель. Умін­ня вибрати з існуючих методів такі, що не просто збагатять учнів знаннями, а й готуватимуть їх до активної і твор­чої праці, — один з основних крите­ріїв педагогічної майстерності.

У своїй роботі для активізації пізна­вальної діяльності учнів я застосовую гру. «Гра — восьме диво світу», — так оцінив значення цієї форми роботи один педагог. Частіше я використовую гру на уроках у 5-8 класах, у старших класах часто використовувати її в на­вчальному процесі не можна, краще застосовувати ігрові моменти.

Урок-гра характеризується високим рівнем активності учнів. Я помітила, що у роботі уроку беруть участь і най­менш комунікативні діти, що сприяє їх самоствердженню. Гра розковує їх, дозволяє розкрити свої можливості, повірити у свої сили. Під час гри ви­ховується свідома дисципліна, взаємодопомога, постійна готовність учнів включитися до різноманітних видів діяльності, розвиваються елементи самостійності, творчості та ініціативи.

Багато нового в характерах школярів зазвичай відкривається під час проведення уроку-«суду» «Постава та про­філактика її порушень», «Роль бактерій в природі та житті людини» та ін. Дуже важли­во в ході заняття не користуватися своєю перевагою викладача, а висту­пати на рівні з учнями.

Дуже часто використовую дидактичні ігри. До системи уроків вони включаються епізодично. Наприклад, під час закріплення матеріалу пропоную учням завдання зі складання крос­ворда. Використовую також рольові ігри, групові форми роботи. Наприклад, під час вивчення теми «Кров та кровообіг» організовується робота груп «Анатоми», «Фізіологи», «Кар­діологи», «Гігієністи», «Епідеміоло­ги», «Травматологи».

На своїх уроках часто використовую творчі (ситуативні, проблемні) завдання — це взаємозв'язок пізнавального та розумового завдань.

Його розв'язання вимагає від учня за­стосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбіна­цію та переплетення, побудову їх на основі способу розв'язання, бачення нової проблеми в традиційній ситуа­ції, бачення структури і нової функ­ції об'єкта. Важливе також напру­ження думки, збудження розумової діяльності.

Використання творчих завдань дає змогу перевірити, як учень навчився оперувати, й одночасно вчить само­стійного пошуку нових знань і спо­собів діяльності.

Отже, творчі завдання, на відміну від репродуктивних, здатні підняти школярів на більш високий рівень їхньо­го розумового розвитку.

Методика розв'язання пропонованих творчих завдань включає в себе ланцюжки рішень окремих пізнаваль­них підзавдань, кожне з яких носить переважно репродуктивний характер і не становить особливих труднощів. Учень легко може їх виконати, спи­раючись на вже набутий обсяг знань. Сукупність таких підзавдань поро­джує творчість школяра. На уроках біології є можливості для того, щоб учні намагалися доводити й обґрунтовувати свої міркування, викорис­товуючи запас знань або наочність. Так, з'ясовуючи відмінності між ко­реневищем рослин і коренем, учні спочатку не можуть дати правиль­ну відповідь, але пропонують різні міркування, іноді помилкові (коре­невище росте горизонтально, а ко­рінь — вертикально; на кореневи­щі є бруньки, а на коренях їх немає; кореневище може зеленіти на світ­лі, а корені не зеленіють тощо). Об­говорення цих міркувань супрово­джується вивченням роздавального матеріалу — живих рослин або гербарних зразків. Зрештою учні дохо­дять висновку, що кореневище — це видозмінений пагін, який хоч і не має зелених листків, але володіє всі­ма іншими ознаками, характерними для пагона.

Вміння розбити завдання на підзавдання, встановити послідовність їх розв'язку, логічний хід міркувань і ста­новитиме основну складність під час вирішення вихідного матеріалу.

Такий підхід активізує розумову ді­яльність учнів, а отже, приводить до нестандартних розв'язань (дод.2).

Завдання 1

Доведіть, що судини, які прогляда­ються під шкірою руки, — вени.

Базові знання для виконання завдан­ня: поняття артерії, вени.

Хід міркувань

1. Учитель. Які судини назива­ються артеріями, венами?

2. Учитель. Отже, щоб довести, що судини, які проглядаються під шкірою руки, — вени, треба встановити...

    Учні ... напрямок руху по них кро­ві: від серця або до серця.

 3. Учитель. Для цього проведемо дослід: на руку в передпліччі або кисті накла-демо пов'язку, але не дуже тугу. Що спостерігаємо?

    Учні. Спостерігаємо набухання судин нижче пов'язки.

4. Учитель. Чому набухають суди­ни саме нижче пов'язки?

    Учні. Припинився відтік крові до серця, значить, ці судини — вени.

Пропоноване наступне завдання є ло­гічним продовженням попереднього, але вимагає більшого обсягу знань. Для його виконання доцільно вико­ристати малюнок.

Завдання 2

Пояснити, чому набрякає палець, якщо його перетиснути біля основи. (Пере­тяжка має бути не дуже туга.)

Хід міркувань

1. Учитель. У яких напрямках ру­хається кров по артеріях, венах, лімфа — по лімфатичних суди­нах?

    Учні. Кров рухається по артері­ях від серця, по венах — до серця. Лімфа рухається по лімфатичних судинах до венозної системи.

2. Учитель. Які особливості бу­дови стінок артерій, вен, лімфа­тичних судин?

    Учні. Стінки артерій більш тов­сті й міцні, ніж стінки вен та лім­фатичних судин, тому що містять більше еластичних і м'язових во­локон.

3. Учитель. Чи припиниться при­плив крові по артеріях і відтік крові по венах, лімфи по лімфа­тичних судинах після перетяжки? Поясніть чому?

4. Учитель. Що відбуватиметься у капілярах, якщо не буде відтоку крові, а слаб-кий приплив продо­вжуватиметься?

5. Учитель. Чи зможе тканинна рі­дина далі дифундувати до лімфи?

Підбиваючи підсумки цієї співбесі­ди, доцільно запропонувати учням намалю-вати в зошитах схему, що по­яснює причини набряку.

Таким чином, творчі завдання дають змогу перевірити міру засвоєння на­бутих і активізують процес отриман­ня нових знань. Наприклад, завдання, яке можна використати при вивченні типу Членистоногих у 7 класі або при вивченні запилення квіткових рослин у 6 класі:

Розв’яжіть задачу

Коли конюшину вперше завезли в Австралію, то вона добре росла й цвіла, але не давала насіння і не розмножувалася.  Чому? (Відповідь: в Австралії не було джмелів, які б запилювали конюшину).

Запропоновані завдання можна за­стосовувати на уроці, використовуючи форми групової роботи учнів (за методом мозкового штурму) на етапі закріплення матеріалу або на початку окремих тем як проблем­ної ситуації.

Можна запропонувати завдання для домашнього виконання з подальшим обговоренням результатів на уроці. Це дасть змогу перевірити творчу робо­ту кожного школяра.

Елементи постановки навчальних проблем:

7 клас «Будова кореня» - Що допомагає кореню просуватися вглиб грунту? Чому корені не пошкоджуються при цьому?

7 клас «Запилення квіткових рослин» - Чому конюшина запилюється лише джмелями?

8 клас «Ряд Рукокрилі» - Кому легше літати: птахам чи кажанам, чому?

8 клас «Клас Земноводні» - Чи буває жабам холодно?

7 клас «Корінь і кореневі системи» - У пустелях денна температура піднімається до 83⁰С, уночі бувають приморозки, грунт сухий і сольовий. Який орган рослин допомагає вижити за таких умов? (Корінь)

10 клас «Структурна складність і впорядкованість організмів»

Повідомлення учня

1774 рік. Група моряків з екіпажу корабля, що зупинився біля острова Нова Коледонія, зійшла на берег купити провізії. Але риба мала такий екзо­тичний вигляд, що двоє натуралістів, присутніх під час торгу, категорично заперечили проти такого застосування цікавого зразка і взялися його описувати та змальовувати. Коли риба в смаженому вигляді потрапила на стіл, усі вже були ситі і їсти ніхто не хотів. На щастя! Бо, як згодом виявилося, риба була дуже отруйна і викликала важкі розлади нервової системи. 1950 року отруту - тетрадоксин - виділили, і виявилося, що вона не дає йонам Натрію проникати в клітину, що порушує передачу нервового імпульсу.

Учитель

Ось дві молекули глюкози, одна з яких потрапила з при­родного продукту, а друга — зі штучно синтезованого. Перша легко про­йшла крізь мембрани, а друга застрягла. Чому?

Кілька десятиріч тому цілий світ схвилювало трагічне повідомлення: у жінок, які вживали снодійне толідомід, народжувались діти-каліки. Чому?

На своїх уроках часто використовую і проектну діяльність (дод.3, дод.4).

Метод проектів — це комплексний навчальний метод, який дозволяє індивідуалізувати навчальний про­цес, дає можливість учневі вияви­ти самостійність у плануванні, орга­нізації та контролі своєї діяльності (Г.Селевко). Технологія проектування передба­чає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, у ре­зультаті чого вони одержують певну суму знань.

На мою думку, використання методу проектів підвищує ефективність навчання та виховання. З його допо­могою реалізуються міжпредметні зв'язки, учні взаємодіють між собою та співпрацюють з учителем.

Впроваджую в навчально-виховний процес інформаційно-комунікаційні технології (дод.5). Так, одним із елементів методу проектів є створення мультимедійної презентації, що допомагає перевірити вміння учнів виділяти головне, порівнювати об'єкти, узагальнюва­ти й систематизувати знання. Таку презента­цію можна створити в електронному вигляді й продемонструвати за наявності відповідно­го обладнання або ж у друкованому вигляді і проко­ментувати самому. У будь-якому разі цей при­йом активізує увагу учнів, демонструє твор­чий підхід до вивчення матеріалу й заслуговує на високі бали. Часто для створення слайдів презентацій ставлю перед учнями проблемні завдання і потім порівнюю різний підхід до їх виконання. Головне в цьому випадку — заохо­чувати дітей і створювати ситуацію успіху, не втрачаючи при цьому контролю за виконаним завданням: учень має усвідомлювати в чому його сильні й слабкі сторони, щоб викорис­тати цей досвід у подальшій роботі.

Комп'ютерні технології самі по собі мають високий пізнавальний потенціал для дитини, і не використати його в навчальній діяльності було б великою помилкою. Ці засоби мають багато переваг над більш традиційними: це й варіативність їх застосування на різних ета­пах уроку, можливість використан­ня на практичному чи лабораторно­му занятті, наочність та яскравість, які забезпечують краще сприйман­ня та запам'ятовування навчально­го матеріалу, економне використан­ня навчального часу, індивідуалізація навчання, визначення глибини і по­слідовності засвоєння, темпу роботи, використання різних аудіовізуаль­них засобів навчання (графіки, звуку) для збагачення й мотивації навчан­ня, наочного та динамічного подан­ня матеріалу, створення комфортного середовища навчання, активізація навчальної діяльності школярів, інтен­сифікація навчання та підвищення рівня мотивації, впровадження про­ектної методики роботи із застосуванням комп'ютера, а в разі викорис­тання комп'ютеризованого контролю або електронних журналів — ще й ре­єстрація даних, збір та обробка відо­мостей про індивідуальну навчальну діяльність учнів.

 У міру можливос­тей використовую комп'ютер на різних ета­пах уроку. Для засвоєння нового матеріалу іноді викорис­товую електронні посібники та програмно-методичні комплекси, які розраховані на са­мостійну роботу учнів і тому на їх основі лег­ко будувати проблемні ситуації, іноді з такою ж метою використовую відеофрагменти без звуку, які пропоную учням прокоментувати на основі набутих знань, або ставлю до них проблемні запитання. Такі методи допома­гають кількаразово повторити один і той же матеріал, використовуючи щоразу інші сен­сорні системи, що значною мірою покращує сприйняття.

Проте з використанням комп'ютера не слід відходити й від традиційних дидактичних засобів навчання. У своїй практиці я надаю перевагу побудові схем, таблиць, діаграм. Найбільш ефективними вважаю складання порівняльних таблиць, що допомагає виді­лити головні ознаки об'єкта й акцентувати на них увагу.   

Сходинкою до особистого росту учнів вважаю позакласну роботу, яка стала вже традиційною в житті учнів: «Тиждень біології», «Тиждень екології»,  природоохоронні акції «Замість ялинки – зимовий букет!», «Збережемо первоцвіт», проведення брейн-рингів, квестів, конференції для старшокласників, різноманітні екскурсії, екологічні стежки тощо. Під час навчально-виховної роботи в школі велику увагу приділяю формуванню екологічної свідомості й культури учнів. Багаторічний досвід використання різноманітних форм і методів екологічного виховання дає змогу сформувати об’єктивне бачення проблем довкілля, спонукає до посильної участі в розв’язанні екологічних проблем, виховує відповідальне ставлення до природи й усвідомлення необхідності її охорони. Наприкінці 2013 року була створена збірка матеріалів «Формування екологічної свідомості учнів» (дод.6), в яку ввійшли розроблені мною різноманітні заходи з елементами екологічного виховання.

Висновки та рекомендації

Сучасні методи та прийоми, описані у досвіді, як пра­вило, сприймаються учнями з інтересом, ви­кликають прагнення глибше оволодіти пред­метом.

Діти на таких уроках працюють творчо, за­цікавлено, що сприяє активізації процесів сприйняття та запам'ятовування. Невиму­шена атмосфера, вільне спілкування нала­штовують на виникнення позитивних емо­цій, а це, у свою чергу, допомагає активному процесу розвивального навчання, ефектив­ної комунікації.

Учитель у цьому випадку тільки стимулює на­вчальний процес, допомагає встановити вза­ємодію між окремими учнями та їх групами, створює мікроклімат довіри, співпраці, спів­переживання за результат спільної роботи. У кінцевому результаті учні не тільки краще засвоюють навчальний матеріал, а й удосконалюють прийоми самостійного оволодіння знаннями, комунікативної взаємодії. Саме за таких умов можливе навчання і вихо­вання особистості, підготовленої до майбутнього, в якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Матеріали мого досвіду презентувалися на засіданнях шкільної творчої групи, школи педагогічної майстерності вчителів міста, методичного об’єднання вчителів біології, а також розміщені на сайті міського методичного кабінету, деякі уроки були надруковані в журналі «Біологія» видавничої групи «Основа» №9, 2012 рік; в електронному журналі «Золоті сторінки освіти» №1, 2014 рік.

Результати впровадження досвіду. За час впровадження мого досвіду учні підвищили рівень знань з біології, зацікавилися поглибленим вивченням предмета на профільному рівні, успішно складали ДПА та ЗНО з біології,  брали активну участь у конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт. Кожного року є призери учнівських олімпіад ІІ туру, іноді – ІІІ туру. Також кожного року учні нашої школи мають призові місця в обласному етапі Всеукраїнських акцій «Замість ялинки – зимовий букет!» та «Збережемо первоцвіт!». Випускники школи обирають біологію як галузь своєї майбутньої практичної діяльності. Я сама постійно вчуся, працюю над самовдосконаленням, приймаю участь в різноманітних конкурсах  і за свою творчу роботу я неодноразово була нагороджена грамотами, дипломами. Тому, на мою думку, лише творячи, учні розкривають свої можливості, пізнають світ, розвиваються, успішно використовують свої знання та вміння в житті.       

У реалізації концепції біологічної освіти вже зроблені певні кроки. Однак, нерозв’язаними вважаю такі проблеми: перенасичення навчальних програм другорядною інформацією, яка мало що дає для розвитку учня і, що характерно, ніколи йому в житті не знадобиться; відсутність державного фінансування на оснащення навчальних кабінетів сучасними засобами навчання та обладнанням.  Для вирішення цієї проблеми  велику допомогу в підготовці до уроків  надають науково-методичні журнали «Біологія», «Біологія і хімія в школі», науково – популярні природничі журнали  «Колосок», «Колосочок», різноманітні інтернет-ресурси.

Література

1. Браташ Н. Особистість ХХІ століття — яка вона? // Завуч. — 2002. — № 33 (147).

2. Бровко С. Розвиток дослідницького інтересу учнів на уроках біології // Рідна школа. — 1998. — № 7–8. — С. 54–56.

3. Волобуєва Т. Б. Інформаційні технології в освіті. Методичний посібник. – Донецьк: «Каштан», 2007. – 138 с.

4. Діяльнісний підхід під час вивчення біології. Т.Л. Савустьяненко. – Х.: Вид.група «Основа», 2008.

5. Інноваційні технології на уроках біології. ТРВЗ-педагогіка / Упоряд. К.М. Задорожний.  – Х.: Вид.група «Основа», 2006. – 112 с.

6. Запісочна Л. Засоби розвитку творчості дитини // Біологія. Шкільний світ. — 2012. — № 5 (689). — C. 23–25.

7. Мельников А. Творчість: від проблеми до дії // Біологія. Шкільний світ. — 2002. — № 14 (142).

8. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. К. – 2007. – 142 с.

9. Стефаненко Г.М. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках біології та в позаурочний час // Біологія. Основа. – 2016. - № 6 (486). – С. 2-10.

10. Чернігова В. Плекаймо особистість // Завуч. - 2003. — № 11 (16).